Про бойовий шлях
Так сталося, що я потрапив одразу на Лисичанський напрямок. Служив старшим офіцером в реактивній батареї.
Був такий вірусний «відос» з машиною БМ-21 «Град», де ми працювали і знищували ворога.
Поранення отримав на Херсонському напрямку – другий гарячий напрямок. Спочатку був Лисичанськ, потім – злагодження в Чернігівській області. А потім була херсонська операція, і в цій кампанії вже отримав поранення.
Про спорт
Для мене спорт – це невід’ємна частина життя. Після служби тяжко реінтегруватися й соціалізуватися. Спочатку це була реабілітація, яка переросла в більш серйозне, повсякденне заняття.
Для мене спорт – це той допінг, той вітамін, який дає мені нормально функціонувати в суспільстві.
Про ветеранську спільноту
Спільнота наша росте. Зараз актив від 10 до 20 ветеранів, які завжди приходять на спортивні активності, на волейбол. Багато ветеранів приходить, але комусь не «заходить», хтось долучається не так часто, як би хотілося. А хочеться, щоб спільнота зростала.
Про досвід міжнародних змагань
У 23-му році був членом збірної під час Invictus Games, які проходили в Дюссельдорфі.
Потім залучався вже як асистент, як тренер на Air Force – змагання в Лас–Вегасі. Готував хлопців до Invictus Games у Ванкувері.
Про плани
По–перше, плани, мабуть, як і всіх українців, щоб ми перемогли і закінчилася ця клята війна. Хотілося б розбудовувати ветеранську політику. Мною та моїми активними побратимами було ініційовано створення обласного комунального закладу. Намагаємося дати йому нове життя, наповнити чимось молодіжним, драйвовим – фізкультурою, реабілітацією.