Про бойовий шлях
У 2017 році вступив на навчання до ВУЗу внутрішніх
справ, отримав правову освіту. Після цього прослужив у Національній поліції України до початку повномасштабного вторгнення, я працював слідчим. Потім, після початку повномасштабного вторгнення, я доєднався до батальйону поліції особового призначення «Луганськ-1», з якого потім сформувалася бригада «Лють», об’єднана штурмова, і у складі бригади «Лють» я до 2024 року виконував бойові задачі на різних напрямках і отримав поранення біля міста Часів-Яр, що на Донецькій області.
Про «Сильних України»
Взагалі, я все життя займаюся спортом, це різний спорт абсолютно, і по життю є активною людиною. І після поранення це абсолютно не змінилося, я бажав поскоріше відновитися, щоб знову займатися різними видами спорту. Просто почав цікавитись, які є для ветеранів, можливо, змагання, спортивні заходи і так далі. І натрапив і на змагання “Сильні України” таким чином.
Це ком’юніті, тобто тут багато людей з різноманітними травмами, у яких травми набагато серйозні, ніж у мене, наприклад. Або не такі серйозні. І тобто ми розуміємо один одного, ми розуміємо, які в нас там спільні є проблеми або питання. І для нас виступи тут – це доказ того, що після поранення, після там втрати кінцівки або внутрішнього органу для тебе нічого не змінюється.
Про мотивацію
Почати взагалі нескладно. Просто в будь-якому зараз місті, в абсолютно будь якому є спортивна зала. Ти просто приходиш і починаєш. Я вважаю, якщо в тебе було певне поранення, то спорт – це найкраща реабілітація для тебе. І це вихід з будь-яких депресій і психологічних проблем.
Тобто через спорт ти реабілітуєшся як фізично, так і психологічно. Тому я всім раджу ветеранам з пораненнями, з ампутаціями займатися спортом, тому що це їм допоможе вийти з ситуації, яка у них склалася.